Учись учитись

Учись учитись

УЧІТЬСЯ СЛУХАТИ

Упорядкуйте робоче місце — нехай ніщо не відволікає вашу увагу. 

Підготуйтеся на сприйняття матеріалу, прийміть зручну позу. Пам'ятайте: коли розслабле­не тіло, розслабле­на і увага.

3.     Обміркуйте тему уроку, лекції тощо.

Усвідомте по­ставлену мету. Вивчіть план лекції.

Зверніть увагу на інтонацію викла­ду матеріалу вчителем, слідкуйте за повторами в його розповіді так учитель виділяє основні думки.

Намагайтеся уявити те, що почули.

Співставте почуте з уже засвоєними знан­нями.

Обов'язково намагайтеся виділити основні думки, положення.

УЧІТЬСЯ ВЕСТИ ЗАПИСИ З ГОЛОСУ

Не починайте записувати матеріал з перших слів учителя, спочатку вислухайте думку до кінця та зрозумійте її.

Починайте запис з того моменту, коли вчи­тель закінчує виклад однієї думки і починає її ко­ментувати.

Не намагайтеся записати матеріал дослівно (при цьому губиться основна думка, такий запис вести важко); відкидайте другорядні слова, без яких головна думка матеріалу не змінюється.

Скорочуйте слова, деякі можна замінити опор­ними значками, умовними позначеннями (див. тему «Опорний конспект»). Після скорочення залишай­те місце, щоб закінчити запис удома.

Намагайтеся писати швидко (не менш як 120 літер за 1 хв).

Якщо в лекції є незрозумілі місця — залиште місце в зошиті, після уроку запитайте у вчителя та запишіть.

Виконуйте загальні правила ведення конспекту(дотримуйтеся відступів, виділень).

Найближчим часом (удома) опрацюйте текст конспекту: виправте стиль, помилки, підкресліть головне тощо.

ПРАВИЛА ЗАПИСУ ТЕКСТУ, КОНСПЕКТУ

Запис повинний бути компактним, щоб на сторінці вмістилося якомога більше тексту — це покращить його огляд.

У тексті потрібно використовувати виділення та розмежування:

підкреслення (для заголовка, підзаголовка, вис­новків, відокремлення однієї теми від іншої). У про­цесі первинного запису виділення краще робити робочим кольором; у процесі вторинного опрацю­вання виділення можна робити іншими кольора­ми (при цьому не перетворюйте текст у яскраві ма­люнки);

відступи (для позначення абзаців, пунктів плану);

пропуски (для відокремлення однієї думки від іншої);

нумерацію; виділення тексту за допомогою рамки (визна­чення, терміни, правила, закони).  Записуючи текст, необхідно робити скорочен­ня, умовні позначення.

Із часом ви виробите свою систему ведення записів, зручну для вас.

ФОРМИ ВЕДЕННЯ ЗАПИСІВ

План — це короткий перелік проблем, основ­них розділів, що розглядаються в роботі. Він може бути простим, якщо в ньому зазначені лише основні питання, або складним, якщо поряд з основними є додаткові питання.

Виписки — це цитати (дослівне відтворення думок автора) або короткий, близький до дослівно­го виклад змісту потрібного уривка з тексту. Випи­сувати з книжки, роботи теоретичні положення, ста­тистичні, хронологічні дані можна як у процесі чи­тання, так і в його кінці. Цитату обов'язково беруть у лапки, а на кожну виписку дають посилання на джерело. Для полегшення наступної систематизації виписок їх краще робити на окремих аркушах, ка­талогових картках або перфокартах.

Конспект — це короткий письмовий виклад змісту книжки, статті, лекції тощо. Він повинен бути набагато меншим, ніж сама книжка чи стаття. Під час конспектування не слід зловживати «скороченням слів.

Думки треба викладати стисло, свої­ми словами, виписуючи лише найголов­ніше та найсуттєвіше, не допускаючиповторень.

Особливо важливі думки треба підкреслювати. Бажано залишати поля для додаткових записів.

Види конспектів

план-конспект;

текстуальний (цитатний);

·        вільний;

·        тематичний;

·        схематичний.

1.     Тези — стислий виклад основних ідей прочитаної книжки чи іншої ро­боти.

2.     Анотація — коротка характеристи­ка роботи, яка дає уявлення про її на­прям, зміст, призначення.   

3.     Резюме — короткий заключний виклад наукового повідомлення чи ро­боти.

4.     Реферат — короткий виклад змісту книжки, наукової роботи або результатів вивчення наукової проблеми в письмо­вому вигляді, або у формі публічного виступу.

ЯК СКЛАСТИ КОНСПЕКТ

Конспект — це короткий виклад чи запис змісту роботи.

Основні вимоги до написання конс­пекту:

система та логіка викладу мате­ріалу; лаконічність, чіткість;

—    доказовість.
Етапи конспектування:

Прочитайте текст, відзначте в ньо­му нові слова, імена, дати, незрозумілі місця.

Складіть перелік основних думок, що містяться в тексті, складіть простий план.

Знайдіть у словнику значення но­вих термінів, незрозумілих слів, випишіть їх у зошит.

Читаючи текст другий раз, ведіть записи основних думок автора. Записи робіть своїми словами, не переписуючи текст дослівно.

Користуйтеся правилами запису текстів.

Прочитайте конспект ще раз, до­опрацюйте його.

ПЛАН-КОНСПЕКТ

План-конспект — це стислий у формі плану переказ прочитаного або почутого.

Характеристика конспекту: стислий, простий, швидко складається та зала м'ятовується; учить вибирати головне, чітко та логічно викладати думки, дає можливість засвоїти матеріал ще в про­цесі його вивчення. Усе це робить конс­пект незамінним для швидкої підготов­ки доповіді, виступу. Однак працювати з конспектом через деякий час важко,оскільки зміст матеріалу погано віднов­люється в пам'яті. Етапи роботи

1.     Складіть план прочитаного або використайте готовий.

2.Поясніть коротко та доказово кож­ний пункт плану, виберіть ефективну форму запису.

3. Сформулюйте та запишіть висновки.

ТЕКСТУАЛЬНИЙ (ЦИТАТНИЙ) КОНСПЕКТ

Текстуальний (цитатний) конспект — це конспект із цитат.

Характеристика конспекту: складе­ний з дослівного відтворення думок ав­тора, викладених ним фактів —цитат, узятих з першоджерел. Однак такий кон­спект не сприяє активній розумовій ро­боті і, як правило, використовується для ілюстрації вивченої теми.

Етапи роботи

1.Прочитайте текст, виділіть основні думки, цитати, які увійдуть в конспект.

Форми запису можуть бути різно­манітними, наприклад:

·        основні питання... (цитата);

·        докази... (цитата).

·        висновки... (цитата).

2. Прочитайте записаний текст, співставте його з оригіналом.

        3.Зробіть остаточні висновки.

ВІЛЬНИЙ КОНСПЕКТ

Вільний конспект — це поєднання виписок, цитат, тез.

Характеристика конспекту: потре­бує серйозних зусиль під час складан­ня, уміння активно користуватися всіма видами записів: плани, тези, ви­писки; сприяє найкращому засвоєнню матеріалу.

Етапи роботи

1.Використовуючи різноманітні дже­рела, виберіть матеріал з теми, що вас цікавить, та глибоко усвідомте його.

2.Зробіть необхідні виписки цитат, думок, складіть тези.

3.Сформулюйте основні положення з теми.

ТЕМАТИЧНИЙ КОНСПЕКТ

Тематичний конспект — це конспект відповідей на поставлені запитання чи конспект навчального матеріалу з теми.

Характеристика конспекту: може бути оглядовим або хронологічним; учить аналізувати різні точки зору на одне й те саме питання, використовувати власний досвід та знання; засто­совується в роботі над рефератом, повідомленням, доповіддю. Етапи роботи

Вивчіть кілька джерел та зробіть з них підбірку матеріалів з відповідної теми чи хронологічну.

Мислено або письмово оформіть прочитаний матеріал у вигляді плану.

Користуючись цим планом, коротко своїми словами викладіть опрацьований матеріал.

ЯК СКЛАДАТИ ТЕЗИ

Тези — це положення, що коротко висловлюють якусь ідею, а також одну з основних думок лекції, доповіді, твору.

Етапи роботи

Ознайомтеся зі змістом роботи, зверніть увагу на виділення курсивом, ця підказка допоможе вам у роботі.

Поділіть текст на відповідні змістові блоки (за допомогою плану або підкреслювання).

Визначте основну думку кожної частини.

Усвідомте суть виділенного, сформулюйте її своїми словами чи знайдіть відповідну форму запи­су в тексті.

Тези пронумеруйте — це дасть змогу зберегти логіку автора.

Відділяйте пропусками одну тезу від іншої — це полегшить наступну роботу з ними.

ЯК ПІДГОТУВАТИ РЕФЕРАТ

Реферат — це короткий виклад змісту книжки, статті тощо.

Підберіть літературу з відповідної теми, оз­найомтеся з її змістом.

Користуючись закладками, відмітьте найбільш змістовні місця або зробіть записи.

Складіть план реферату.

Використовуючи рекомендації щодо тематич­ного конспекту та складений план, напишіть рефе­рат, у кінці якого обов'язково висловіть своє став­лення до викладеної теми та її змісту.

Прочитайте текст та відредагуйте його.

Правильно оформіть реферат (див. розділ «Як правильно оформити роботу»).

ЯК ВИКОРИСТОВУВАТИ НАВЧАЛЬНУ, ДОВІДКОВУ ТА ДОДАТКОВУ ЛІТЕРАТУРУ

По-перше, чітко усвідомте; що вас цікавить: визначення поняття, суть закону, елементи теорії, будова приладу і т.д.

Поміркуйте, де ймовірніше можна знайти відповідь на ваші запитання: у підручнику, довід­нику, додатковій літературі.

Відкриваючи книжку, не листайте її, а вико­ристайте науково-довідковий апарат видання: зміст, предметний покажчик тощо.

Залежно від мети використовуйте різні спосо­би читання: читання-перегляд, коли книжку пере­глядають швидко, зупиняючись на окремих сто­рінках. Мета такого перегляду— перше ознайом­лення з книжкою, одержання певного уявлення про її зміст;

вибіркове читання, або неповне, коли читають не весь текст, а тільки потрібні місця для досягнення мети; повне читання, коли читають весь текст; читання з записом прочитаного.

Відшукавши в книжці потрібний розділ, па­раграф чи сторінку, уважно прочитайте текст, виділіть головне, складіть план.

Для кращого засвоєння матеріалу необхідно вести записи прочитаного. Рекомендується зробити картки — бібліографічний опис кожної книжки — оскільки пізніше джерела доведеться розміщувати в алфавітному порядку (див. рубрику «Як правильнооформити роботу»).

ЯК ПРАВИЛЬНО ОФОРМИТИ РОБОТУ

Більшість видів робіт складаються з 5 частин:

титульна сторінка;

вступ;

основна частина (літературний огляд, у дослід­ницькій роботі —об'єкти та методи досліджень, результати досліджень та їх обговорення);

висновки;

список використаної літератури.

1. На титульному аркуші вказуються тема робо­ти, де виконувалася робота, ким виконана, прізви­ще наукового керівника (якщо він є), учителя-предметника, рік виконання. З титульного аркуша по­чинається нумерація сторінок, але цифри на ньому не ставлять. Решта сторінок нумеруються.

І У вступі повідомляється, чому та для чого виконана дана робота, мета та завдання роботи, її актуальність, наукова новизна.

3.       В основній частині подається літературний ог­ляд відомостей з даного питання, які проаналізо­вані та, по можливості, викладені своїми словами.

Розділ «Матеріали та методика досліджень» включає опис об'єкта, методів збирання матеріалів, перелік використаного обладнання, точний та дос­коналий опис методики експерименту.

Ілюстрації у вигляді рисунків, схем, таблиць, діаг­рам та фотографій розміщуються на відповідних сторінках у ході викладу матеріалу.

Висновки, викладені в заключній частині, не повинні повторювати висновків у попередніх роз­ділах. Тут необхідний новий рівень узагальнення.

До списку літератури включають усі викорис­тані джерела, які розміщуються за алфавітом.

Бібліографічний опис джерела в списку літера­тури здійснюється за правилами.

Для книжок: монографій, підручників, довідників, наукових видань треба вказати: прізвище та ініціа­ли авторів, назву книжки, підзаголовкові дані, місце і назву видавництва, рік видання, кількість сторінок.

Для журнальних статей: прізвище та ініціали ав­торів, повну назву статті, скорочену назву журналу, рік, номер тому, номер або випуск, сторінки.

Для статей з книжок та неперіодичних збірників: прізвище та ініціали авторів, назву статті, видання, у якому розміщена дана стаття, місце видання, рік видання, сторінки.