Абетка розумової діяльності

ГІГІЄНІЧНІ ПРАВИЛА РОЗУМОВОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ

   Ми часто втомлюємося не тому, що працюємо,

а тому, що погано працюємо.

О.Ухтомський

Дотримуйтеся чіткого розпорядку дня, режи­му праці, відпочинку, сну.

Готувати уроки потрібно в одному і тому само­му місці. Ніколи не залишайте своє робоче місце не підготовленим до наступного робочого дня! Інакше ви втратите найоптимальніший час для розумової праці на його підготовку.

Кімната повинна бути добре провітрена.

Подумки психологічно налаштуйтеся на робочий лад.

Починати роботу краще з письмових зав­дань середньої склад­ності, а потім переходи­ти до складніших.

Процес роботи складається з 3 етапів: І — входження в роботу; II — етап оптимальної працездатності; III — етап виснаження. По можливості треба скоротити І та III етапи. Для цього не потрібно часто робити перер­ви (навіть тоді, якщо завдання відразу не розв'язується), відволікатися, одночасно слухати радіо чи дивитися телевізор. Після кожної перерви ви починаєте роботу зно­ву з І етапу.

Під час занять через кожні 40— 45 хв необхідно робити перерву, яка повинна три­вати не більш як 5—10 хв.

За розумового, емоційного перевтомлення по­трібен активний відпочинок зі зміною діяльності. Чудовими формами відпочинку є відвідування ви­ставок, театрів, прогулянки на свіжому повітрі. Але не можна забувати про актив­ний відпочинок. Особливо корисними є туризм, плаван­ня, катання на лижах та ков­занах, заняття спортом.

ФІЗИЧНІ ВПРАВИ (ДЛЯ ЛЮДЕЙ РОЗУМОВОЇ ПРАЦІ)

1. Швидкому включенню в трудовий ритм допо­можуть найпростіші вправи, які потрібно викону­вати протягом 5 хв.

2. Для раціональної розу­мової діяльності необхідно дотримуватися раціонально­го харчування, віддавати пе­ревагу молочним та рослин­ним продуктам, не зловжи­вати прянощами, гострими стравами, алкоголем, тютю­ном, кавою. Штучне збу­дження розумової діяльності, спричинене, наприклад, нар­котиками, через короткий час призводить до повного вис­наження.

Сидячи, напружте та розслабте м'язи рук, а потім м'язи ніг.

3.Сидячи, прогніться в попереку, з напружен­ням відведіть руки назад (долонями вгору), одно­часно з напруженням розпряміть ноги.

4. Кожну вільну хвилину намагайтеся викорис­тати для розминки.

Не знімаючи руки зі столу, повільно прогніться в попереку, розправте плечі.,

Прогніться назад, розітріть поперек тильною стороною рук.

Розітріть м'язи шиї. устаньте, глибоко вдихніть, потягніться,
зробіть кілька нахилів убік, виконайте ко­лові рухи руками, тазом.

5. Якщо дозволяють умови, хоча б частину робочого дня працюйте стоячи.

6. Якщо ви відчули сонливість, розімніть м'язи  шиї,  потріть скроні, лоб, обітріть об­личчя холодною водою. Можна виконати кілька простих вправ.  Підніміть та опустіть плечі, зробіть колові рухи шиєю, нахили голови в боки.

7. Значно підвищити розумову діяльність допоможуть 5—8-хвилинні

фізкультпаузи, які треба робити через кожні 2—2,5 г од у першій та другій половині дня.

8. Почніть з потягування, потім зробіть 2 вправи для м'язів тулуба, рук, ніг, спини. Закінчіть стрибками, бігом на місці, ходь­бою, дихальними вправами, вправами на розслаб­лення.  Доповнити комплекс можна самомасажем: гладінням та розтиранням лобової та волосяної час­тини голови, шиї.

9. Після роботи краще виконати звичний для вас комплекс вправ, причому робити їх треба помірно, спокійно.

ОСНОВНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОБУДОВИ РОЗПОРЯДКУ ДНЯ

   1.  Пам'ятайте, що регуляція циклу «сон — ак­тивність» здійснюється механізмами біологічного годинника,     тому привчіть себе встава­ти в один і той самий час (6.30-7.00). День починайте з ранкової гімнастики, мета якої — прискори­ти перехід від сну до бадьорості; вправи, що < вимагають великих фізичних наванта­жень, в неї включати не слід.

Не забувайте про гігієну тіла, одягу, взуття.

ЯК ПРАЦЮВАТИ З ПІДРУЧНИКОМ

Прочитайте весь навчальний матеріал з ме­тою загального ознайомлення з його змістом.

З'ясуйте значення важких та незрозумілих слів, термінів, понять та висловів за допомогою словни­ка, записів у зошиті.

Поділіть навчальний матеріал на частини.

Визначте головну думку матеріалу, зробіть за­писи у формі плану, тез, запитань до тексту.

Прочитайте текст ще раз, намагаючись пере­казати його зміст по пам'яті — спочатку у вигляді відповідей на окремі питання, а потім повністю.

ЯК ПЕРЕКАЗАТИ ТЕКСТ ПАРАГРАФА

    Уважно прочитайте текст параграфа, запитан­ня та завдання до нього.

Знайдіть у тексті відповіді на поставлені запи­тання. Виконайте всі завдання.

Запам'ятайте всі терміни і поняття, які виді­лені в тексті курсивом або представлені у вигляді таблиці.

Складіть план своєї розповіді.

Перекажіть зміст тексту згідно зі складеним планом, використовуючи у своїй розповіді нові тер­міни, поняття.

Якщо з першого разу це не вдалося, то пра­цюйте з кожним питанням окремо відповідно до попередніх рекомендацій.

          ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ІЛЮСТРАЦІЯМИ ПІДРУЧНИКА

Розгляньте уважно рисунок (схему, таблицю). Поміркуйте, що тут зображено.

Вдумайтеся в назву та зміст ілюстрації. Ви­значте, до якої частини параграфа належить ця ілю­страція.

Визначте мету застосування рисунка (схеми, таблиці) під час вивчення матеріалу.

Знайдіть у тексті параграфа відомості, факти, які підтверджують або конкретизують зміст даної ілюстрації.

Розкажіть за допомогою ілюстрації, які нові факти ви відкрили для себе.

ЯК СКЛАСТИ ПЛАН ТЕКСТУ ПІДРУЧНИКА

Прочитайте заголовок параграфа і подумайте, який зміст закладено в ньому.

Прочитайте уважно даний параграф і виділіть у ньому нові терміни та поняття.

Розгляньте, намагаючись зрозуміти, рисунки, їх частини, що відносяться до тексту.  Прочитайте текст окремо за абзацами і ви­значте, про що йдеться в кожному з них.

Складіть план прочитаного тексту; пунктами плану можуть бути заголовки абзаців.

ПРАВИЛА ВЕДЕННЯ ЗОШИТА

Учень повинен мати основний зошит з біо­логії (бажано загальний, у клітинку).

Необхідно правильно підписати зошит: усі за­писи починаються з початку рядка; підпис включає назву предмета, класу, школи, прізвище та ім'я учня.

Якщо є бажання, можна підібрати епіграф.

Обов'язково треба провести поля.

5.     Інтервали: між роботами повинно бути 4 вільних клітинки, на початку та наприкінці сторінки — по 2 клітинки.

Писати в зошиті треба ручкою, малювати та креслити — олівцем.

У кінці зошита можна розмістити тематичні словники, список літератури, список рослин кабі­нету, результати фенологічних спостережень тощо.

У зошиті з біології учні виконують такі ро­боти:   складання схем, таб­лиць, виконання схематич­них рисунків; складання планів, конспектів; оформлення дослідів та лабораторних робіт;  розв'язування задач;  виконання письмових перевірочних робіт;          звіти про екскурсії тощо.

9.     Учень може також  користуватися зошитами на  друкованій основі, але основний зошит при цьому  також необхідний.

ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

Уважно вислухайте інструктаж учителя, пояс­нення завдання, яке треба виконати.

Виконуйте роботу відповідно до плану інструк­тивної картки. Дотримуйтеся акуратності, порядку на робочому місці.

Дотримуйтеся правил безпеки, особливо під час роботи з гострими предметами.

Для економії часу результати роботи найкра­ще оформити у вигляді схем, таблиць, рисунків.

У кожній лабораторній роботі повинні бути записи теми, мети, результатів та висновків роботи.

6.     Висновки повинні являти собою повні, але
чіткі (без зайвих слів) речення.

ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЇ

Головна мета екскурсії: навчитися бачити життя природи.

Кожна екскурсія складається з трьох етапів:

·                підготовка екскурсії;

·                проведення екскурсії;

·                обробка матеріалів та їх оформлення. Пам'ятайте, екскурсія — це не прогулянка, а  частина навчального процесу.

Попередньо ознайомтеся з літературою з да­ної теми.

Під час екскурсії треба мати все необхідне, але нічого зайвого

  а)     копачку для підземних органів рослин;

б)     ботанічну папку з газетами;

в)     поліетиленовий пакет для рослин, що визна­чатимуться після екскурсії, пакети для насіння;

г)     блокнот для чорнових етикеток;
ґ) зошит з твердою обкладинкою;

д)     лупу, олівець, ніж, фотоапарат (по можли­вості).

Під час екскурсії зверніть увагу на відповід­ний одяг (не яскравий), особливо на взуття.

Чітко дотримуйтеся плану проведення екс­курсії, дисципліни, акуратності.

Під час екскурсії перевірте свої вміння са­мостійно здійснювати спостереження, робити вис­новки.

Усе необхідне записуйте в польовий щоден­ник, що можна — замальовуйте.

Обов'язково дотримуйтеся правил збирання рослин. Пам'ятайте про необхідність охорони при­роди.

Після екскурсії проведіть обробку матеріалів. У звіті використовуйте не лише матеріали екскурсії, а й літературні та художні дані.

Оформить гербарії, колекції, змонтовані зраз­ки, фотоальбоми, стінні газети.

ПРАВИЛА ЗБИРАННЯ РОСЛИН ТА ОФОРМЛЕННЯ ГЕРБАРІЮ

1. Для гербарію слід брати бур'яни й ті рослини, які часто зустрічаються в даній місцевості, а також

рослини присадибних ділянок. Пам'ятайте про не­обхідність охорони природи. Рослини збирають переважно в суху погоду.

Для гербарію беруть непошкоджені квітучі рослини з плодами, у дерев зрізають пагони.

Підземні органи звільняють від ґрунту. Товсті корені, кореневища після очищення роз­різають уздовж.

Рослини обережно розкладають і розправля­ють на «сорочці» — газеті. Між листками, пелюст­ками квітки розміщують прокладки. Один листок і квітку розміщують зворотним боком.

Високі рослини згинають під гострим кутом. Для кожної рослини пишуть етикетку, у якій вка­зують:

а)     місцезнаходження (область, район, географіч­ний пункт);

б)     місце зростання (рослинне угрупування — ліс, болото, поле, лука);

в)     чисельність виду (дуже багато, багато, мало);

г)     дату збирання;

ґ) прізвище того, хто зібрав.

Після визначення на етикетці пишуть видову назву та систематичне положення рослини.

Зібрані рослини висушують під пресом, зміню­ючи прокладки щодоби протягом 5—7 днів, а потім 2—3 рази на тиждень. Добре висушені рослини — гнучкі й неламкі.

УЧІТЬСЯ СЛУХАТИ

Упорядкуйте робоче місце — нехай ніщо не відволікає вашу увагу.

Підготуйтеся на сприйняття матеріалу, прийміть зручну позу. Пам'ятайте: коли розслабле­не тіло, розслабле­на і увага.

3.     Обміркуйте тему уроку, лекції тощо.

Усвідомте по­ставлену мету. Вивчіть план лекції.

Зверніть увагу на інтонацію викла­ду матеріалу вчителем, слідкуйте за повторами в його розповіді так учитель виділяє основні думки.

Намагайтеся уявити те, що почули.

Співставте почуте з уже засвоєними знан­нями.

Обов'язково намагайтеся виділити основні думки, положення.

УЧІТЬСЯ ВЕСТИ ЗАПИСИ З ГОЛОСУ

Не починайте записувати матеріал з перших слів учителя, спочатку вислухайте думку до кінця та зрозумійте її.

Починайте запис з того моменту, коли вчи­тель закінчує виклад однієї думки і починає її ко­ментувати.

Не намагайтеся записати матеріал дослівно (при цьому губиться основна думка, такий запис вести важко); відкидайте другорядні слова, без яких головна думка матеріалу не змінюється.

Скорочуйте слова, деякі можна замінити опор­ними значками, умовними позначеннями (див. тему «Опорний конспект»). Після скорочення залишай­те місце, щоб закінчити запис удома.

Намагайтеся писати швидко (не менш як 120 літер за 1 хв).

Якщо в лекції є незрозумілі місця — залиште місце в зошиті, після уроку запитайте у вчителя та запишіть.

Виконуйте загальні правила ведення конспекту (дотримуйтеся відступів, виділень).

Найближчим часом (удома) опрацюйте текст конспекту: виправте стиль, помилки, підкресліть головне тощо.

ПРАВИЛА ЗАПИСУ ТЕКСТУ, КОНСПЕКТУ

Запис повинний бути компактним, щоб на сторінці вмістилося якомога більше тексту — це покращить його огляд.

У тексті потрібно використовувати виділення та розмежування:

підкреслення (для заголовка, підзаголовка, вис­новків, відокремлення однієї теми від іншої). У про­цесі первинного запису виділення краще робити робочим кольором; у процесі вторинного опрацю­вання виділення можна робити іншими кольора­ми (при цьому не перетворюйте текст у яскраві ма­люнки);

відступи (для позначення абзаців, пунктів плану);

пропуски (для відокремлення однієї думки від іншої);

нумерацію; виділення тексту за допомогою рамки (визна­чення, терміни, правила, закони).  Записуючи текст, необхідно робити скорочен­ня, умовні позначення.

Із часом ви виробите свою систему ведення записів, зручну для вас.

ФОРМИ ВЕДЕННЯ ЗАПИСІВ

План — це короткий перелік проблем, основ­них розділів, що розглядаються в роботі. Він може бути простим, якщо в ньому зазначені лише основні питання, або складним, якщо поряд з основними є додаткові питання.

Виписки — це цитати (дослівне відтворення думок автора) або короткий, близький до дослівно­го виклад змісту потрібного уривка з тексту. Випи­сувати з книжки, роботи теоретичні положення, ста­тистичні, хронологічні дані можна як у процесі чи­тання, так і в його кінці. Цитату обов'язково беруть у лапки, а на кожну виписку дають посилання на джерело. Для полегшення наступної систематизації виписок їх краще робити на окремих аркушах, ка­талогових картках або перфокартах.

Конспект — це короткий письмовий виклад змісту книжки, статті, лекції тощо. Він повинен бути набагато меншим, ніж сама книжка чи стаття. Під час конспектування не слід зловживати «скороченням слів.

Думки треба викладати стисло, свої­ми словами, виписуючи лише найголов­ніше та найсуттєвіше, не допускаючи повторень.

Особливо важливі думки треба підкреслювати. Бажано залишати поля для додаткових записів.

Види конспектів

план-конспект;

текстуальний (цитатний);

·        вільний;

·        тематичний;

·        схематичний.

1.     Тези — стислий виклад основних ідей прочитаної книжки чи іншої ро­боти.

2.     Анотація — коротка характеристи­ка роботи, яка дає уявлення про її на­прям, зміст, призначення.   

3.     Резюме — короткий заключний виклад наукового повідомлення чи ро­боти.

4.     Реферат — короткий виклад змісту книжки, наукової роботи або результатів вивчення наукової проблеми в письмо­вому вигляді, або у формі публічного виступу.

ЯК СКЛАСТИ КОНСПЕКТ

Конспект — це короткий виклад чи запис змісту роботи.

Основні вимоги до написання конс­пекту:

система та логіка викладу мате­ріалу; лаконічність, чіткість;

—    доказовість.
Етапи конспектування:

Прочитайте текст, відзначте в ньо­му нові слова, імена, дати, незрозумілі місця.

Складіть перелік основних думок, що містяться в тексті, складіть простий план.

Знайдіть у словнику значення но­вих термінів, незрозумілих слів, випишіть їх у зошит.

Читаючи текст другий раз, ведіть записи основних думок автора. Записи робіть своїми словами, не переписуючи текст дослівно.

Користуйтеся правилами запису текстів.

Прочитайте конспект ще раз, до­опрацюйте його.

ПЛАН-КОНСПЕКТ

План-конспект — це стислий у формі плану переказ прочитаного або почутого.

Характеристика конспекту: стислий, простий, швидко складається та зала м'ятовується; учить вибирати головне, чітко та логічно викладати думки, дає можливість засвоїти матеріал ще в про­цесі його вивчення. Усе це робить конс­пект незамінним для швидкої підготов­ки доповіді, виступу. Однак працювати з конспектом через деякий час важко, оскільки зміст матеріалу погано віднов­люється в пам'яті. Етапи роботи

1.     Складіть план прочитаного або використайте готовий.

2.Поясніть коротко та доказово кож­ний пункт плану, виберіть ефективну форму запису.

3. Сформулюйте та запишіть висновки.

ТЕКСТУАЛЬНИЙ (ЦИТАТНИЙ) КОНСПЕКТ

Текстуальний (цитатний) конспект — це конспект із цитат.

Характеристика конспекту: складе­ний з дослівного відтворення думок ав­тора, викладених ним фактів — цитат, узятих з першоджерел. Однак такий кон­спект не сприяє активній розумовій ро­боті і, як правило, використовується для ілюстрації вивченої теми.

Етапи роботи

1.Прочитайте текст, виділіть основні думки, цитати, які увійдуть в конспект.

Форми запису можуть бути різно­манітними, наприклад:

·        основні питання... (цитата);

·        докази... (цитата).

·        висновки... (цитата).

2. Прочитайте записаний текст, співставте його з оригіналом.

        3.Зробіть остаточні висновки.

ВІЛЬНИЙ КОНСПЕКТ

Вільний конспект — це поєднання виписок, цитат, тез.

Характеристика конспекту: потре­бує серйозних зусиль під час складан­ня, уміння активно користуватися всіма видами записів: плани, тези, ви­писки; сприяє найкращому засвоєнню матеріалу.

Етапи роботи

1.Використовуючи різноманітні дже­рела, виберіть матеріал з теми, що вас цікавить, та глибоко усвідомте його.

2.Зробіть необхідні виписки цитат, думок, складіть тези.

3.Сформулюйте основні положення з теми.

ТЕМАТИЧНИЙ КОНСПЕКТ

Тематичний конспект — це конспект відповідей на поставлені запитання чи конспект навчального матеріалу з теми.

Характеристика конспекту: може бути оглядовим або хронологічним; учить аналізувати різні точки зору на одне й те саме питання, використовувати власний досвід та знання; засто­совується в роботі над рефератом, повідомленням, доповіддю. Етапи роботи

Вивчіть кілька джерел та зробіть з них підбірку матеріалів з відповідної теми чи хронологічну.

Мислено або письмово оформіть прочитаний матеріал у вигляді плану.

Користуючись цим планом, коротко своїми словами викладіть опрацьований матеріал.

ЯК СКЛАДАТИ ТЕЗИ

Тези — це положення, що коротко висловлюють якусь ідею, а також одну з основних думок лекції, доповіді, твору.

Етапи роботи

Ознайомтеся зі змістом роботи, зверніть увагу на виділення курсивом, ця підказка допоможе вам у роботі.

Поділіть текст на відповідні змістові блоки (за допомогою плану або підкреслювання).

Визначте основну думку кожної частини.

Усвідомте суть виділенного, сформулюйте її своїми словами чи знайдіть відповідну форму запи­су в тексті.

Тези пронумеруйте — це дасть змогу зберегти логіку автора.

Відділяйте пропусками одну тезу від іншої — це полегшить наступну роботу з ними.

ЯК ПІДГОТУВАТИ РЕФЕРАТ

Реферат — це короткий виклад змісту книжки, статті тощо.

Підберіть літературу з відповідної теми, оз­найомтеся з її змістом.

Користуючись закладками, відмітьте найбільш змістовні місця або зробіть записи.

Складіть план реферату.

Використовуючи рекомендації щодо тематич­ного конспекту та складений план, напишіть рефе­рат, у кінці якого обов'язково висловіть своє став­лення до викладеної теми та її змісту.

Прочитайте текст та відредагуйте його.

Правильно оформіть реферат (див. розділ «Як правильно оформити роботу»).

ЯК ВИКОРИСТОВУВАТИ НАВЧАЛЬНУ, ДОВІДКОВУ ТА ДОДАТКОВУ ЛІТЕРАТУРУ

По-перше, чітко усвідомте; що вас цікавить: визначення поняття, суть закону, елементи теорії, будова приладу і т.д.

Поміркуйте, де ймовірніше можна знайти відповідь на ваші запитання: у підручнику, довід­нику, додатковій літературі.

Відкриваючи книжку, не листайте її, а вико­ристайте науково-довідковий апарат видання: зміст, предметний покажчик тощо.

Залежно від мети використовуйте різні спосо­би читання: читання-перегляд, коли книжку пере­глядають швидко, зупиняючись на окремих сто­рінках. Мета такого перегляду — перше ознайом­лення з книжкою, одержання певного уявлення про її зміст;

вибіркове читання, або неповне, коли читають не весь текст, а тільки потрібні місця для досягнення мети; повне читання, коли читають весь текст; читання з записом прочитаного.

Відшукавши в книжці потрібний розділ, па­раграф чи сторінку, уважно прочитайте текст, виділіть головне, складіть план.

Для кращого засвоєння матеріалу необхідно вести записи прочитаного. Рекомендується зробити картки — бібліографічний опис кожної книжки — оскільки пізніше джерела доведеться розміщувати в алфавітному порядку (див. рубрику «Як правильно оформити роботу»).

ЯК ПРАВИЛЬНО ОФОРМИТИ РОБОТУ

Більшість видів робіт складаються з 5 частин:

титульна сторінка;

вступ;

основна частина (літературний огляд, у дослід­ницькій роботі — об'єкти та методи досліджень, результати досліджень та їх обговорення);

висновки;

список використаної літератури.

1. На титульному аркуші вказуються тема робо­ти, де виконувалася робота, ким виконана, прізви­ще наукового керівника (якщо він є), учителя-предметника, рік виконання. З титульного аркуша по­чинається нумерація сторінок, але цифри на ньому не ставлять. Решта сторінок нумеруються.

І У вступі повідомляється, чому та для чого виконана дана робота, мета та завдання роботи, її актуальність, наукова новизна.

3.       В основній частині подається літературний ог­ляд відомостей з даного питання, які проаналізо­вані та, по можливості, викладені своїми словами.

Розділ «Матеріали та методика досліджень» включає опис об'єкта, методів збирання матеріалів, перелік використаного обладнання, точний та дос­коналий опис методики експерименту.

Ілюстрації у вигляді рисунків, схем, таблиць, діаг­рам та фотографій розміщуються на відповідних сторінках у ході викладу матеріалу.

Висновки, викладені в заключній частині, не повинні повторювати висновків у попередніх роз­ділах. Тут необхідний новий рівень узагальнення.

До списку літератури включають усі викорис­тані джерела, які розміщуються за алфавітом.

Бібліографічний опис джерела в списку літера­тури здійснюється за правилами.

Для книжок: монографій, підручників, довідників, наукових видань треба вказати: прізвище та ініціа­ли авторів, назву книжки, підзаголовкові дані, місце і назву видавництва, рік видання, кількість сторінок.

Для журнальних статей: прізвище та ініціали ав­торів, повну назву статті, скорочену назву журналу, рік, номер тому, номер або випуск, сторінки.

Для статей з книжок та неперіодичних збірників: прізвище та ініціали авторів, назву статті, видання, у якому розміщена дана стаття, місце видання, рік видання, сторінки.

ОСНОВНІ СИМВОЛИ, УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КОНСПЕКТУ З БІОЛОГІЇ

1. Поширення:

а)       дуже поширені;

б)       на півночі поширені менше.

2.     Середовище існування:

а)     водне, наземно-повітряне, наземно-грунтове:
первинноводні тварини.

б)    наземно-грунтове: вторинноводні тварини.

3.     Рівні організації:

а)     високий;

б)    середній;

в)     низький.

4.     Покрив:

а)     шкіра тонка, багата на залози, відбувається
газообмін;

б)    шкіра товста, залоз немає;

в)     пір'яний покрив, линяння;

г)     волосяний покрив, линяння.

Регенерація.

Симетрія:

а) променева;    б) двобічна.

7.     Стать:          *

а)     чоловіча;

б)    жіноча;

в)     гермафродит.

8.     Місце існування:

а)     ліс;    в) гори;

б)    степ;   г) озера.

9.     Спосіб життя:

а) денний; б) нічний.

10.   Рух:

а)     нерухомі;

б)    рухомі, малорухомі.

11.   Тип серця:

а)     судинне;

б)    трубчасте;

в)     мішкоподібне;

г)     дао-, три-, чотирикамерне.

12.   Кровоносна система:

а)     незамкнута; в) 2 кола кровообігу.

б)    замкнута;

13.   Розвиток:

а) без перетворення; б) з перетворенням.

ПРАВИЛА ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ

   Зосередьтеся, відірвіться від інших ду­мок, настройтеся на запам'ятовування.

   Намагайтеся зро­зуміти основний зміст матеріалу, бо інакше дія­тиме механічна пам'ять, яка менш продуктивна, ніж логічна.

Приділіть особли­ву увагу структурі мате­ріалу; з'ясуйте, чим ви­кликана саме така по­слідовність викладу ма­теріалу.

Відділіть основний матеріал від другорядного, ілюстративного, який запам'ятовувати не потрібно.

Промовте вголос кілька разів нові слова, тер­міни, дати.

Промовте вголос формулювання висновків, законів.

Відтворіть увесь матеріал за планом.

УЧІТЬСЯ ПРАВИЛЬНО ВИСЛОВЛЮВАТИ ВАШІ ДУМКИ

Щоб навчитися правильно говорити, треба навчитися читати та слухати.

Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, почути, зрозу­міти та запам'ятати художні особливості мови, мовні звороти.

Нагромадженню певного словникового запа­су допоможе спеціальна робота: заведіть словник⁴ для запису нових слів, тренуйтеся л їх вимові та використанні, підбирайте до них антоніми та сино­німи, вивчайте слова, що використовуються в пере­носному значенні.

Намагайся не лише запам'ятати мову оратора, а й прийоми її побудови.

Слідкуйте за тим, щоб у розповіді не зустріча­лися слова-паразити, не вико­ристовуйте непотрібні повтори — це збіднює мову.

Слідкуйте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.

Щоденно читайте вголос по 15—20 хв, усвідомте зміст тексту, поміркуйте, де зробити. паузу, поставити наголос, який відтінок надати мові.

УЧІТЬСЯ ПРАЦЮВАТИ НАД ПОНЯТТЯМ

Поняття — логічно сформульована думка про предмет.

Послідовність дій

Назвіть поняття, яке вивчаєте, дайте його ви­значення.

Виділіть основні властивості поняття, якими воно відрізняється від інших подібних понять.

Наведіть приклади, знайдіть галузь викорис­тання поняття.

Спробуйте зв'язати його з іншими поняттями даного предмета та суміжними дисциплінами.

Використовуючи дане поняття, складіть неве­личку розповідь.

ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН ВИВЧЕННЯ ЯВИЩ

Явище — це те, у чому розкривається суть, будь-який вияв чого-небудь.

З'ясуйте зовнішні ознаки явища.

Визначте умови, за яких воно відбувається.

Усвідомте суть процесу та механізм його пе­ребігу.

Встановіть зв'язок з іншими явищами.

З'ясуйте кількісну характеристику, цифрові показники перебігу явища (їх може і не бути).

б. Дізнайтеся, поміркуйте, де може ви­користовуватися дане явище на   практиці.

  УЧІТЬСЯ УЗАГАЛЬНЮВАТИ

Узагальнення—розумовий процес, який приводить до знаходження головного, за­гального в ряді предметів або явищ.

Порядок узагальнення

Знайдіть найважливіші моменти се­ред ряду фактів, явищ, які ви вивчаєте.

Визначте їх подібність.

Установіть зв'язок між ними.

Сформулюйте загальні висновки.

УЧІТЬСЯ ПОРІВНЮВАТИ

Порівняти — зіставити предмети чи явища для встановлення їх подібності чи відмінності.

Порядок порівняння

Знайдіть відповідь на запитання: хто такий, що таке?

Співставте визначення двох пред­метів чи явищ. Встановіть основну подібність.

Виділіть головні ознаки кожного предмета, явища.

Співставте предмети або явища, що порівнюються, за однаковими виділени­ми ознаками.

Знайдіть та поясніть причини по­дібності та відмінності.

УЧІТЬСЯ АНАЛІЗУВАТИ

Аналіз — процедура розумового роз­членування предметів (явищ, процесів), а також виділення окремих частин, ознак, властивостей для кращого їх розуміння.

Порядок аналізу

Мислено розчленуйте об'єкт, пред­мет, явище на окремі складові частини, що мають відповідне функціональне зна­чення.

Спробуйте виявити у виділених бло­ках особливості, деталі предмета, який ви вивчаєте.

Поміркуйте над причинами такого поділу на блоки.

УЧІТЬСЯ СИНТЕЗУВАТИ

Синтез — процедура розумового об'єд­нання елементів, частин, ознак в єдине ціле.

Синтез потрібно починати з відповіді на запитання: на основі чого відбувається об'єднання частин предмета чи явища, які ви вивчаєте?

Для відповіді проведіть досконалий аналіз явищ, які вивчаються.

Знайдіть зв'язок між окремими час­тинами, об'єднайте їх, зробіть висновки.

УЧІТЬСЯ ПОЯСНЮВАТИ ТЕОРІЮ

Теорія — система наукових принципів, ідей, що узагальнюють практичний досвід та відображають закономірності природи, суспільства, мислення.

З'ясуйте, на яких фактах, спостереженнях ґрунтується теорія.

Назвіть основні поняття, положення теорії.

Визначте коло явищ, що пояснюють дану теорію.

Наведіть дослідні та експериментальні докази теорії.

Назвіть галузі практичного використання да­ної теорії.

УЧІТЬСЯ ПОЯСНЮВАТИ ЗАКОН

Закон — зв'язок та взаємозв'язок явищ об'єктив­ної реальності.

З'ясуйте, між якими явищами або величина­ми встановлює зв'язок даний закон.

Опишіть шляхи відкриття закону.

Сформулюйте закон.

Спробуйте написати закон у символічній формі або через математичний вираз.

Наведіть докази на користь закону.

Назвіть галузь практичного використання од­ного закону.

ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ДОСЛІДНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

У навчальній дослідницькій діяльності можна виділити кілька етапів:

·        вибір теми дослідження, формулювання зав­дань та мети;

·        нагромадження попередніх даних про об'єкт досліджень, методи роботи;

·        визначення послідовності роботи, складання плану, планування експериментів;

·        відбір необхідного обладнання, створення умов для досягнення мети;

·        виконання та реєстрація ходу роботи і спос­тережень;

·        аналіз результатів спостережень та формулю­вання висновків;

·        уточнення плану та написання звіту (реферату);

·        літературне оформлення роботи.

ЯК ВИБРАТИ ТЕМУДОСЛІДЖЕННЯ,  СФОРМУЛЮВАТИ  ЗАВДАННЯ ТА МЕТУ

Головне, щоб робо­та відповідала вашим інтересам, інтересам гру­пи, з якою ви працюєте, вашим можливостям та можливостям закладу, де виконується робота.

Для спостережень обирають об'єкти, які найбільш типово та яск­раво відображають міс­цеві природні умови, до­ступні для регулярного спостереження

Порадьтеся з керівником роботи, спільно ви­робіть стратегію та тактику досліджень.

Назва теми повинна бути чіткою і короткою. Не використовуйте загальних фраз (наприклад, «Вивчення поведінки риб»). Конкретизуйте, які саме тварини є об'єктами дослідження, які конкретно особливості поведінки будуть вивчатися.

Не плутайте мету дослідження зі способами її досягнення. Наприклад: навчитися доглядати за ак­варіумними рибками. Мета ж дослідження — вия­вити закономірності перебігу певних процесів.

ЯК СФОРМУЛЮВАТИ ЗАВДАННЯ ТА МЕТУ ЕКСПЕРИМЕНТУ

1.   Мислено встановіть (нехай навіть спочатку не
чітко), як співвідносяться невідомі дані та можливі умови експерименту. Для цього поставте пе­ред собою запитання: що дано? Що потрібно експериментально пере­вірити, одержати?- Які для цього є можливості?

Намагайтеся на деякий час умовно «відключитися» від зай­вих уявлень. Зведіть зав­дання до одного питан­ня, сформулюйте його.

Запишіть його в зошиті, максимально використовуючи понят­тя, величини тощо.

Поміркуйте, чи можна сформулювати завдання ще чіткіше, простіше.

Проаналізуйте, чи достатньо даних, чи можна виконати умови експерименту.

ЯК ЗІБРАТИ ПОПЕРЕДНІ ВІДОМОСТІ ДЛЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

1. Використайте всю можливу біологічну літера­туру. Зверніться по допомогу до вчителя, керівни­ка, бібліотек.

2. Щоб знай­ти потрібну літе­ратуру, навчіться користуватися картковими ката­логами бібліотек (систематичними та предметними), комп'ютерними даними. Система­тичний каталог дає уявлення про книжки з окре­мих галузей на­уки» а рубрики предметного, каталогу відповідають дуже вузьким питанням, що допомо­же в написанні дослідницької роботи. Для цього проконсультуйтеся з бібліотекарем.

3.     Чітко усвідомте, що вже відомо з
даного питання в науці; ознайомтеся з
науковою термінологією.

ЯК РОЗРОБИТИ ПЛАН ДОСЛІДЖЕННЯ, ЕКСПЕРИМЕНТУ

Розробляючи план, визначають:

умови проведення досліджень (пе­ревірки гіпотези);

необхідні спостереження;

величини вимірювань;

обладнання для кожного етапу ро­боти;

   послідовність ви­конання дослідів;

найраціональнішу форму записів;

форму звіту (по­відомлення, доповідь, реферат, участь у кон­курсі, олімпіаді, ви­ставці).

1.     Уточніть і конк­ретизуйте, на скільки це можливо, кінцеву мету  проведення експери­менту. Для цього ще раз усвідомте умови та вимоги завдання.

2.     Визначте про­міжну мету експери­менту. Для цього мис­лено розкладіть задачу на підзадачі.

3.     Мислено уявіть всі можливі варіанти проведення експери­менту.

Із усіх можливих варіантів експери­менту виберіть найраціональніший з точ­ки зору можливостей одержати найбільш точний результат, використовуючи мінімум приладів, матеріалів, мінімум і часу.

Запис плану повинен бути корот­ким і відображати лише основні етапи експерименту.

Продумайте, які таблиці, рисунки, схеми, діаграми вам необхідно буде вико­нати в процесі експерименту.

Визначте, які прийоми, засоби мож­на буде використати.

Після складання плану проаналізуй­те його ще раз. План повинен передбачати зміни, якщо вони будуть потрібні.

ЯК ПОБУДУВАТИ СХЕМУ

Схема — це короткий запис інфор­мації. Вона відображає зв'язки між ос­новними і другорядними поняттями та  частинами.

ЯК ПРАВИЛЬНО СПОСТЕРІГАТИ ТА ОПИСУВАТИ ПРОЦЕСИ, ЯВИЩА

1.     Усвідомте мету спостережень, а для цього дайте
відповідь на запитання: для чого проводяться спо­стереження?

Точно визначте об'єкт спостережень, дайте відповідь на запитання: що будете спостерігати?

Розробіть план спостережень.

Визначте форму записів, час фіксації (у про­цесі спостереження чи відразу після нього). На­родна мудрість стверджує: «Читання робить люди­ну розумною, бесіда — кмітливою, а звичка вести записи — точною».

Виберіть спосіб спостереження. Він може бути прямим (візуальним) або опосередкованим (за до­помогою приладів).

Спостереження потрібно проводити кілька разів; це підвищує їх об'єктивність.

Роблячи описи, звертайте увагу на умови пе­ребігу експерименту.

Пам'ятайте, що мета опису — вказати найбільш чітко та повно ознаки явищ і предметів, які вивчаються.

Описуючи результати, зверніть увагу на те, що нового було виявлено і що спільного, схожого має це нове з уже відомим.

Опис можна робити усно, письмово (у вигляді розповіді), аналітично (у вигляді формул, рівнянь), графічно (у вигляді рисунків, схем, діаграм).

ЯК ОБРОБИТИ МАТЕРІАЛ ТА УСВІДОМИТИ РЕЗУЛЬТАТИ

1. На першому етапі роботи всі цифрові дані заносьте до таблиць. При цьому те, що ви не помічали, стає видимим і зрозумілішим.  Далі визначте середні показники, побудуйте наприклад:  схеми, графіки, діаграми.

     ЯК СФОРМУЛЮВАТИ ВИСНОВКИ

Наприкінці дослідження запишіть висновки, Сформулюйте їх коротко, чітко, без зайвих слів.

Основні висновки формулюють від загальних до більш конкретних.

У висновках не повинно бути загальних фраз типу: «У роботі вивчено...». Це не висновки, а пізня данина вступу, де не була визначена мета дослі­дження.